ДЕЗДЕМОНА 40 Тоді небо помилуй мене. ОТЕЛЛО Амінь, від усього серця. Якщо ти скажеш ⟨так⟩, я сподіваюся, ти не вб'єш мене. ОТЕЛЛО.
Раптом Дездемона розуміє, що Отелло має намір її вбити. Вона боїться, хоча знає, що не винна. Знаючи, що вона не може переконати його у своїй вірності, Дездемона плаче і благає його вигнати її, а не вбити, або залишити її ще трохи пожити, але він душить її, ймовірно, подушкою.
«Я благаю вас у ваших листах,/ Коли ви будете розповідати про ці нещасливі вчинки,/ говоріть про мене таким, який я є; нічого не пом’якшуй,/ Нічого не опусти зі злістю: тоді ти повинен говорити/ Про того, хто кохав не мудро, а надто добре” (Отелло, 5.2). Це були передсмертні слова Отелло, його останні висловлювання.
Дездемона каже Емілії, що покінчила з собою вона вважає, що Отелло її образив, і вважає, що покінчити з собою — це єдиний спосіб відновити свою честь.