Міські території є місця з високою щільністю населення. Міські території знаходяться в містах і селищах. Міська місцевість часто є основною сферою зайнятості. Міські райони мають найбільшу кількість споруд, побудованих людиною. Це антропогенне середовище створює можливості для здоров’я, наприклад тротуари та громадський транспорт.
Міські території дуже розвинені, тобто є щільність людських структур, таких як будинки, комерційні будівлі, дороги, мости та залізниці. «Міська територія» може стосуватися селищ, міст і передмість. Міська територія включає саме місто, а також прилеглі території.
Щоб кваліфікуватись як міська територія, територія, визначена за критеріями, повинна охоплювати щонайменше 2000 одиниць житла або мати населення не менше 5000.
Приміські території (периферійні – навколо, близько або за межами) – це ті позаміські ландшафти, що прилягають до столичних поселень або навколо них. Приміську територію можна визначити по відношенню до сусідньої міської території на її внутрішній межі, сільської місцевості на її зовнішній межі або як землю між ними.
Визначення міського зонування: Нормативна база, що поділяє місто на зони з певними правилами використання землі, висоти забудови, щільності тощо.
Міські території виникають через урбанізацію, і дослідники класифікують їх як міста, селища, агломерації чи передмістя. В урбаністиці термін «міська територія» протиставляється сільським районам, таким як села та хутори; в міській соціології чи міській антропології воно протиставляється природному середовищу.