Найпоширенішим методом виготовлення тонкої полімерної плівки на плоскій підкладці є центрифугування з розчину. Такі фактори, як температура кипіння розчинника, концентрація розчину, властивості підкладки, швидкість обертання та час обертання мають істотний вплив на властивості таких тонких плівок.
Вакуумне випарювання в даний час є найбільш широко використовуваним методом отримання тонких плівок. Метод відносно простий, але він може в належних експериментальних умовах забезпечити плівки надзвичайної чистоти та, до певної міри, попередньо вибраної структури.
В даний час способи приготування в основному поділяються на чотири види: метод вакуумної фільтрації, метод центрифугування, метод розпилення, метод шарового самоскладання та метод хімічного осадження з парової фази.
Тонкі плівки можуть бути створені за допомогою ряду методів покриття, включаючи методи випаровування та способи обробки розчину. Технології обробки розчином рівномірно покривають основу розчином, який потім висихає, утворюючи тонку плівку.
Тонка плівка є шар матеріалу товщиною від часток нанометра (моношар) до кількох мікрометрів. Контрольований синтез матеріалів у вигляді тонких плівок (цей процес називається осадженням) є фундаментальним кроком у багатьох застосуваннях.
Розпилювальний піроліз — це процес, у якому тонка плівка осаджується шляхом розпилення розчину-попередника на нагріту поверхню, де хімічні складові реагують з утворенням хімічної сполуки.